النَرجِس.. تقريبًا
في البداية ظَننت أني أتَعامل مَع نُوع نادر مِن منتجات الربيع، شَبهت الأمر بمخيلتي بشَجرة نَبق مُعمرة و بَعد فترة نَبت منها الوَرد فظننتُ أنه رَيحانٌ مُعطر أو عود، ثُم ذَبل أو ربما ازداد شوكًا حَتي اضحي لبلابًا سَام، أقِر أني كنتُ مُغيب كفاية حَتي لا أري العلامات لكِن بالنهاية علمت اني كنت مخطيء، إن الأمر لا ينتمي للربيع من الأساس. أظن أنه النَرجِس و آمل ألا تَتغير نظرتي تجاهه قربياً فبكل مرة تَزداد الأمور سَوداوية، الكِبر كان مَعصيته الكُبري مِثل إبليس، لا أعلم ما دَفعني تجاهه بالبداية انا الذي لا يلهيني الدَم بمنتصف الطريق، ربما نَظرته المُثقبة او نَرجسيته التي لا يَعترف بها أمام نفسه. او ربما أظنني مندفع تجاه اللمعه بعينه و التي أعلم يقينًا أنها ليست أصلية تمامًا -لا اعلم إن كانت صناعة محلية رخيصة و تم وضعها بعلبة ممتازة أم أنها ليست مزيفة تمامًا كما أظن- أعلم فقط أن بكل مرة يزداد الأمر سوئًا، أراه فاتن لعين كالشيطان ليلة سقوطة من السماء.
2020-07-25 13:41:29
17
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
MARO
جمميلله ♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Відповісти
2020-07-25 13:45:18
1
Marwa Elbadry
لما الموهبة تگون فى مكانها المناسب🖤
Відповісти
2020-07-25 16:31:08
1
Dan
@Marwa Elbadry thank you so much ♥️
Відповісти
2020-07-25 16:58:20
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8924