النَرجِس.. تقريبًا
في البداية ظَننت أني أتَعامل مَع نُوع نادر مِن منتجات الربيع، شَبهت الأمر بمخيلتي بشَجرة نَبق مُعمرة و بَعد فترة نَبت منها الوَرد فظننتُ أنه رَيحانٌ مُعطر أو عود، ثُم ذَبل أو ربما ازداد شوكًا حَتي اضحي لبلابًا سَام، أقِر أني كنتُ مُغيب كفاية حَتي لا أري العلامات لكِن بالنهاية علمت اني كنت مخطيء، إن الأمر لا ينتمي للربيع من الأساس. أظن أنه النَرجِس و آمل ألا تَتغير نظرتي تجاهه قربياً فبكل مرة تَزداد الأمور سَوداوية، الكِبر كان مَعصيته الكُبري مِثل إبليس، لا أعلم ما دَفعني تجاهه بالبداية انا الذي لا يلهيني الدَم بمنتصف الطريق، ربما نَظرته المُثقبة او نَرجسيته التي لا يَعترف بها أمام نفسه. او ربما أظنني مندفع تجاه اللمعه بعينه و التي أعلم يقينًا أنها ليست أصلية تمامًا -لا اعلم إن كانت صناعة محلية رخيصة و تم وضعها بعلبة ممتازة أم أنها ليست مزيفة تمامًا كما أظن- أعلم فقط أن بكل مرة يزداد الأمر سوئًا، أراه فاتن لعين كالشيطان ليلة سقوطة من السماء.
2020-07-25 13:41:29
17
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
MARO
جمميلله ♥️♥️♥️♥️♥️♥️♥️
Відповісти
2020-07-25 13:45:18
1
Marwa Elbadry
لما الموهبة تگون فى مكانها المناسب🖤
Відповісти
2020-07-25 16:31:08
1
Dan
@Marwa Elbadry thank you so much ♥️
Відповісти
2020-07-25 16:58:20
1
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1636
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10151