الربيع (2)
وَصل الربيع و لم يَصل الرد علي رَسائلي بعد، أني أسقِط تَفاصيل الرَحيل كحبات العنب ثم اعتصرها حتي أصنع منها خمرًا يُبقيني يَقظة طَوال الليل، احيانًا تَلتف حَول دَرجات الفردوس و احيانًا اخري تَلتف حَول دخان سَجائري، أنه لأمرٌ جلي أن تتخطاك قدماكَ و يُشل عقلكَ عن التفكير انتَ الذي تدور داخل افكارك كنجمٍ أفلتَ مَدارة تتوقف مَكتوف الحِيل بينما تَسير جيوشكَ أممًا كسَكرات الثَورة بلاوجهه مُحددة. أنظر للسَماء و أظن القَمر قد فَقد بريقة بالرغم من كمال بَدره و تَجوب عيناي النُجوم و أظنها عَشوائية غير مُلفتة بالرغم مِن ثَمانِ شُموسٍ مُصطفة بنجم الجَبار وسط السماء، افتش بين الغيوم عَلي أبلغ أبواب الجنة فلا أدرك سِوي خَواء الفضاء، سَبع سَماواتٍ و أرض لا أعلم مَن مِنا فَوق الآخر. لا نِهَاية لمَا يُمكن أن تَصِل إليه، أخبرتُكَ يَومًا ان هَذا أكثر ما يُخِيفني بشَأنك، أوتَعلم؟ كانت هَذه تُراهَات و عَدم ، لا تَعلم كم يُبقيني ذلكَ الأمر حَيه و قَيد الاستِمرار ، تقريباً إنه الشَغف الوحيد الذي يَحول بيني و بين إنجِذابي إلي المَوت. إنه بمَثابة التَميمة التِي تَقيني سِحر إشتياقي لفَنائي و إن كان عَلي اخبارك أن قَشة النَجاة لم تَكن بطَريق المدينة الفاضِلة إنما كانت بِكل مَرة أسلك الطَريق اليكَ بقلبٍ مُحمل بالورد فأعَود أعزل بلا أغنية او خِنجَر.
2020-07-23 19:29:35
20
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Rema Abdelkhaliq
العظمة ↗️↗️❤️❤️❤️
Відповісти
2020-07-23 19:30:54
1
ديتولة.
عظمة فعلًا. 🥺
Відповісти
2020-07-23 19:33:05
1
Dan
Thank you all guys ♥️
Відповісти
2020-07-23 19:38:29
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11955
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3790