Bleu Amorphe
Et je chantonne des histoires anciennes  Sous la pluie diluvienne Au beau milieu du village, De tout en haut de mon jeune âge J'ai déjà perdu la tête Et mon esprit le fête Au sommet du dépit que m'a posé la vie, Revoilà les miracles !  Après ma misérable débâcle  Qui clôtura le spectacle haï  De ma maigre mascarade, Cette envie de vivre Comme seule et unique camarade Voilà qu'elle me rend ivre !  Et je m'écroule comme la ruine que je suis Emportant avec moi les souvenirs du cerisier et ses fruits Dévoré par la peste et les malheurs  Dont le tronc pourri ne pouvait porter les pleurs Bleu Amorphe.  
2020-10-12 20:23:33
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nanala
En un mot comme en cent : la déchéance d'une personne qui a eu affaire à ses propres illusions.
Відповісти
2020-10-27 13:57:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13034
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3176