Bleu Amorphe

Nanala

Et je chantonne des histoires anciennes Sous la pluie diluvienne Au beau milieu du village, De tout en haut de mon jeune âge J'ai déjà perdu la tête Et mon esprit le fête Au sommet du dépit que m'a posé la vie, Revoilà les miracles ! Après ma misérable débâcle Qui clôtura le spectacle haï De ma maigre mascarade, Cette envie de vivre Comme seule et unique camarade Voilà qu'elle me rend ivre ! Et je m'écroule comme la ruine que je suis Emportant avec moi les souvenirs du cerisier et ses fruits Dévoré par la peste et les malheurs Dont le tronc pourri ne pouvait porter les pleurs Bleu Amorphe.

2020-10-12 20:23:33

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Nanala

En un mot comme en cent : la déchéance d'une personne qui a eu affaire à ses propres illusions.

Відповісти

2020-10-27 13:57:13

Подобається

Інші вірші поета

Bleu Mutique Rouge Tulipe Bleue Idiote Rouge Serment

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

ملاك عطوات

@WhiteAngel3011

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15768

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4782