Bleue Idiote

Nanala

Je te coudrai une robe de mariée Uniquement fait de fils d'amour éternel J'irai en Enfer, à l'autre bout de la Terre Pour te ramener tous les trésors cachés Pour t'adorer, te vénérer, Je bâtirai de mes mains fatiguées Un temple sacré, un temple doré, Où ton rire pourra résonner Le Soleil sera tout à toi Il sera une broche pour tes cheveux de soie Je te tisserai un tapis À partir de rosée et de pluie Sertit de diamants et de pierres, Je créerai pour toi la huitième merveille Je volerai le Cœur du Monde en l'arrachant aux mains des dieux, Comme Prométhée l'a fait avec l'art et le feu, Je t'offrirai l'univers entier sur un plateau d'argent, Construisant du bout des doigts l'utopie qu'imaginent les enfants Et si cela ne te rend toujours pas heureuse, Je t'offrirai tous les lieux, tous les cieux, Les pièces les plus précieuses, La vie d'une fille amoureuse. Bleue Idiote.

2020-10-11 17:14:41

7

9

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Nanala

Merci pour tes commentaires et tes compliments ❤ C'est difficile de retranscrire un sentiment aussi complexe par écrit, donc voir que cela plaît me rassure.

Відповісти

2020-10-27 13:51:22

Подобається

Mémé Paradoxx

C'est très beau ! J'aime beaucoup l'absolu qui se dégage des mots et la p'tite reference mythologique 😉 Bravo 👏🏻

Відповісти

2020-10-30 19:17:10

1

Nanala

@ Mémé Paradoxx Merci beaucoup pour ton commentaire ! Une seule personne à l'origine de ce poème, et voilà où cela nous mène... C'est toujours sympa de lire les commentaires d'autrui sur tes échecs amoureux.

Відповісти

2020-10-30 21:04:04

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11138

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4600