Rouge Tulipe
Nanala
Ainsi, nous vivons Comme des personnes normales Les personnes les plus banales Sous le même ciel que tout le monde Nous chantons une drôle de comptine Une petite idiotie qui nous passait par l'esprit Nous étions libres et heureux Et le vent qui nous sème Ne provient pas du nord Sous la même tendresse violente Nous courrons après le bonheur Et ainsi vient notre erreur De vivre comme tout le monde Comme tous les gens comme tous les chiens Nous tomberons dans la poussière Dans l'oubli dans la misère Nous serons comme tout le monde Un drôle d'air se joue là-bas Dans le café voisin Les tulipes fanent Nous chantons notre idiotie En cœur avec ceux Dont le vent s'est tût
2020-10-19 20:22:45
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nanala
Le problème des personnages de ce poème, c'est qu'ils sont persuadés que la normalité, c'est de vivre malheureux.
Відповісти
2020-10-27 13:40:54
Подобається
Інші вірші поета
Bleu d'Été Bleu Miracle Bleu Amorphe Rouge Serment
Інші поети
емоція
@mijnlief
Схожі вірші
Всі
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9235
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1947