Le Lointain

Nanala

Madelaines de Proust, vous ne me faites plus rêver De votre goût me voilà bien ennuyée Vous n'êtes point un soleil, ni même une autre étoile Comme celles que l'ont voit briller dans le firmament de ces îles Vous êtes fades, conformes, cocons que l'on conçoit sur des bases futiles J'ai besoin d'idées floues, magiques, de m'évader de cette toile Partir sans valise, sans regret ni raison Dans de vastes horizons, Voyager vers un lieu inconnu de tous, même de moi Là où la mer n'est pas obstacle, mais destination Où je me laisserai guider au gré de ses émois Ses vagues , ses tempêtes, ses problèmes et sa passion Glisser vers le fond, me cacher dans les abîmes taquines Découvrir le secret des poissons, ce pourquoi leurs écailles s'égratignent Voir le soleil de tout au fond, vérifier qu'il est plus beau qu'en haut Pas de craintes, j'ai la protection des flots Le sel et les courants marins feront partie de mon être Je ne serai plus qu'humaine au paraître Le voyage, je ne le ferai pas, car je le serai Je rejoindrai le monde d'en-dessous Les coraux seront mon chevet Et les algues, mon oreiller doux Alors, madeleines de Proust, Je ne verrai plus jamais vos frimousses Ma décision est prise, et je la maintiens Je m'en vais devenir le lointain.

2020-10-26 21:58:03

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Nanala

Merci beaucoup ❤ Le fameux "c'était mieux avant", ici on parle de voyage sans destination fixe, on veut s'échapper de cette mélancolie conforme à notre génération (du moins, c'est l'impression que cela me donne, que toute notre génération berce naturellement dans la mélancolie) pour atteindre le bonheur -qui est une notion floue, mais que l'on peut ressentir et devenir-. Au final, c'est un peu comme un oiseau qui sort de son nid de nostalgie pour voler de ses propres ailes !

Відповісти

2020-10-27 13:37:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

1794

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1636