Le Lointain

Nanala

Madelaines de Proust, vous ne me faites plus rêver De votre goût me voilà bien ennuyée Vous n'êtes point un soleil, ni même une autre étoile Comme celles que l'ont voit briller dans le firmament de ces îles Vous êtes fades, conformes, cocons que l'on conçoit sur des bases futiles J'ai besoin d'idées floues, magiques, de m'évader de cette toile Partir sans valise, sans regret ni raison Dans de vastes horizons, Voyager vers un lieu inconnu de tous, même de moi Là où la mer n'est pas obstacle, mais destination Où je me laisserai guider au gré de ses émois Ses vagues , ses tempêtes, ses problèmes et sa passion Glisser vers le fond, me cacher dans les abîmes taquines Découvrir le secret des poissons, ce pourquoi leurs écailles s'égratignent Voir le soleil de tout au fond, vérifier qu'il est plus beau qu'en haut Pas de craintes, j'ai la protection des flots Le sel et les courants marins feront partie de mon être Je ne serai plus qu'humaine au paraître Le voyage, je ne le ferai pas, car je le serai Je rejoindrai le monde d'en-dessous Les coraux seront mon chevet Et les algues, mon oreiller doux Alors, madeleines de Proust, Je ne verrai plus jamais vos frimousses Ma décision est prise, et je la maintiens Je m'en vais devenir le lointain.

2020-10-26 21:58:03

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Nanala

Merci beaucoup ❤ Le fameux "c'était mieux avant", ici on parle de voyage sans destination fixe, on veut s'échapper de cette mélancolie conforme à notre génération (du moins, c'est l'impression que cela me donne, que toute notre génération berce naturellement dans la mélancolie) pour atteindre le bonheur -qui est une notion floue, mais que l'on peut ressentir et devenir-. Au final, c'est un peu comme un oiseau qui sort de son nid de nostalgie pour voler de ses propres ailes !

Відповісти

2020-10-27 13:37:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

47

8

1239

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

44

15

1077