Melengető szerelem
Niel
Hideg van ide kint, nagyon fázom Megfagytak ajkaim, csókjaidra vágyom. Kedvesen ölelsz még is úgy érzem, Finom érintésed, kegyetlen éget. Előttem állsz, de nem mozog puha ajkad, Beszéd nélkül is megértem minden egyes szavad. Nélküled megfagyott, megfáradt vézna testem. De szerető pillantásod, ismét fel tüzel engem. Otthon számomra minden, hol te szerelmem volnál. Hol hozzám bújva, vézna arcomra, csókokat szornál. Mind az, mit jelentesz egy tág fogalom. Ha szabadna, rólad szólna minden mondatom. Hideg van ide kint, de már nem fázom. Ezt a zord hideget, mosolyd miatt állom. Magadhoz ölelsz, s szíved dobbani érzem Gyönyörű szemeidbe most már büszkén nézek. S így, hogy ajkam érinti, érinti puha orcád, Figyelmemen kívül marad, az egész ország.
2018-05-02 19:40:24
5
0
Інші вірші поета
Ship Of Sounds Elfáradtam Édesapám Édesanyám
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617