Не я
Weronika Nikulina
І я би залізла на потяг, Й собі поїхала б в даль... Вже ж дякую дуже, друзі, за це життя не дадуть медаль. Привітними стали душі, вже зовсім чужих людей. І думать думки не мушу. Вже ж надто багато ідей. Скляними бувають вікна, І, іноді почуття. Мої думки вже не квіти, Зрошені небуттям. І пишучи казку мішану, всім не байдужим серцям, Не бачу я сенсу більшого, ніж ділитись з людьми життям.
2018-05-15 15:51:35
14
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Weronika Nikulina
кожен раз, як коментуєш моє, я вже боюсь за помилки😅 Дякую💜
Відповісти
2018-05-15 15:53:33
Подобається
Lana
Не зупиняйся Ти крута
Відповісти
2018-05-16 08:16:14
1
Weronika Nikulina
@Lana Дякую дуже, твої слова мені стимул💜
Відповісти
2018-05-16 08:23:44
Подобається
Інші вірші поета
Не втрачай Запалюй Де б ти не був #FreeSentsov
Інші поети
cha'
@ivresse
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1619
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1317