Знайди мене
Weronika Nikulina
Я ховаюсь десь поміж хмарами, у районі чужого погляду, Між містами, будинками, храмами, Розкидаюся між безоднями. Ти в думках, у скринях коштовностей, У словах, звуках над водоспадами. Тихо тихо ховаєш за обрієм, Й не знаходиш того, чого мало так. Час зникає піском між пальцями, Забирає секунди пам'яті. Та, ми виявились блукальцями, І на жаль, вже немов би прокляті. Виявляється, що хвилини ті, То вони ~ неймовірне, шалене. Коли мало було мене, ще тоді, То шукай. І знайди мене.
2018-11-16 18:40:20
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Weronika Nikulina
@Євген Піпусь 💚💜
Відповісти
2018-11-16 18:51:29
Подобається
Стренжер
".. Час зникає піском між пальцями, забирає секунди пам'яті.." - надзвичайно сподобалось👍💞
Відповісти
2018-11-16 18:53:32
1
Weronika Nikulina
@Стренжер дякую 💕
Відповісти
2018-11-16 18:54:23
1
Інші вірші поета
Митець Запалюй Доля Актор
Інші поети
Edelweiss
@Edelweiss
Mimi Meow
@Mimi_meow
Mysterious
@Silent_Writer
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2786
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3283