Знайди мене
Weronika Nikulina
Я ховаюсь десь поміж хмарами, у районі чужого погляду, Між містами, будинками, храмами, Розкидаюся між безоднями. Ти в думках, у скринях коштовностей, У словах, звуках над водоспадами. Тихо тихо ховаєш за обрієм, Й не знаходиш того, чого мало так. Час зникає піском між пальцями, Забирає секунди пам'яті. Та, ми виявились блукальцями, І на жаль, вже немов би прокляті. Виявляється, що хвилини ті, То вони ~ неймовірне, шалене. Коли мало було мене, ще тоді, То шукай. І знайди мене.
2018-11-16 18:40:20
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Weronika Nikulina
@Євген Піпусь 💚💜
Відповісти
2018-11-16 18:51:29
Подобається
Стренжер
".. Час зникає піском між пальцями, забирає секунди пам'яті.." - надзвичайно сподобалось👍💞
Відповісти
2018-11-16 18:53:32
1
Weronika Nikulina
@Стренжер дякую 💕
Відповісти
2018-11-16 18:54:23
1
Інші вірші поета
Без нього - ніяк. Про фізику, Фрейда і Ньютона Вимучений автор Те саме
Інші поети
sambridhi
@sam6ridhi
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2651
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1564