Тобі писати
Я зловила твій погляд на своїй білій шиї, Твою руку поклала трохи нижче ніж стегна... За вікном пада дощ, та не тільки він лиє... Сльози радості. Ти і я. Більше нічого й не треба. Пристрасть поглядом можна зчитати, Подих в грудях вже не зупинити, Ми разом, та тобі писати, Мені ніколи вже не припинити.... І як завжди, в руках твоїх я пір'їнка, Що без крил літати не зможе, Я давно вже твоя надія. І такою ж не стане кожна.
2018-06-11 06:48:03
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Глеб Буткевич
Красиво)👍
Відповісти
2018-06-11 06:49:10
1
Weronika Nikulina
Відповісти
2018-06-11 06:49:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16350
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2139