Доня

Михаил Петровский

Доня. Яка ти будеш,я не знаю. Чарівна донечка мая. Відам тобі усе що маю. Всю свою душу і життя. У твоїм чистім,ніжнім грунті. Я посаджу зерно добра. І буду щиро поливати. Своїм теплом,немов з відра. Моя коханна,мила доню. Стеблинка,ластівка моя. Візьму тебе в свої долоні. Немов маленьке зайченя. Тобі веснянний подих вітру. Промінчик сонця золотий. Все те,що мають усі діти. Для себе заново відкрий...

2020-01-05 13:12:01

Інші вірші поета

Криниця Вечір Поїзд. Незнайомка

Інші поети

Maria

@mariya_zholkevska

Vinay Deshlahare

@avin_rafael

_Maksym_

@_Maksym_

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

102

4017

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11169