Птах у тенетах
Птах у тенетах. Вільний птах попав у тайні сіті. Безпечний ангел,сизий наче дим. І буде ясень невдоволенно ревіти. А квіти будуть плакати за ним. Нема зорі котру не зустрічав він. Нема пісень яких бі не співав. Про зелен-гай,про лози виноградні. Де він частенько втомленний дрімав. Тугі тенета стиснули безжально. Нема чим дихать,у очах імла. А в голові мелодія прощальна. І кадри із химерного кіна. І просить птах бо дуже хоче жити. Травинонько зелена поможи. Чи можеш ти стеблинку нахилити. Щоб я попив холодної роси. Та в відповідь йому була лиш тиша. Байдужий подих вітру і усе. А хтось казав ніколи не залишить. А хтось казав що не підведе. Отак в житті буває дуже часто. Коли потрібен ти,тебе чекають всі. Коли ж нема в тобі потреби. Кидають друзі у біді...
2020-01-05 13:38:46
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Дуже красиві рими , звучать як українська пісня )))🌹
Відповісти
2020-01-05 16:17:48
Подобається
Михаил Петровский
Дякую, в майбутньому, це буде пісня.
Відповісти
2020-01-05 16:23:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1385
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11482