Птах у тенетах
Птах у тенетах. Вільний птах попав у тайні сіті. Безпечний ангел,сизий наче дим. І буде ясень невдоволенно ревіти. А квіти будуть плакати за ним. Нема зорі котру не зустрічав він. Нема пісень яких бі не співав. Про зелен-гай,про лози виноградні. Де він частенько втомленний дрімав. Тугі тенета стиснули безжально. Нема чим дихать,у очах імла. А в голові мелодія прощальна. І кадри із химерного кіна. І просить птах бо дуже хоче жити. Травинонько зелена поможи. Чи можеш ти стеблинку нахилити. Щоб я попив холодної роси. Та в відповідь йому була лиш тиша. Байдужий подих вітру і усе. А хтось казав ніколи не залишить. А хтось казав що не підведе. Отак в житті буває дуже часто. Коли потрібен ти,тебе чекають всі. Коли ж нема в тобі потреби. Кидають друзі у біді...
2020-01-05 13:38:46
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Дуже красиві рими , звучать як українська пісня )))🌹
Відповісти
2020-01-05 16:17:48
Подобається
Михаил Петровский
Дякую, в майбутньому, це буде пісня.
Відповісти
2020-01-05 16:23:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1879
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11669