Совість.
Михаил Петровский
Совість. Лунає біль задавненний. Під ребрами пече. Лікують совість правдою. Сльозою від очей. Лікують совість мукою. Стражданнями в ночі. Безногою,безрукою. Краплиною душі. Лікують совість церквою. І щирим каяттям. Між живими й мертвими. Між смертю і життям. Лікують совість відчаєм. Розпеченним вогнем. Словами завжди вічними. Оголенним мечем. Лікують совість совістью. Якщо вона ще є. Якщо не зникла повністью. І хоч трішечки жиє...
2020-01-05 13:05:44
0
0
Інші вірші поета
Незнайомка Поїзд. Криниця Вишня
Інші поети
Ambre Stievenart
@Ambre_1506_
Olena Кim
@lenhcikm
The_Sadistic_Teen X
@The_Sadistic_TeenX
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4057
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1456