Частина 1. Творець і перше випробування
Частина 2. Копія
Частина 3. Проникнення - весела річ
Частина 4. Спільники
Частина 5. Люди
Частина 6. Тим часом у невідомій лабораторії
Частина 7. Конфлікт інтересів
Частина 8. Антивіруси
Частина 9. Полювання
Частина остання
Частина 1. Творець і перше випробування
Я виник не нізвідки, мене розроблено людиною. До того ще й не однією людиною. Над розробкою працювали довго, але той час я не пам'ятаю, лише якісь уривки дитячої свідомості. Проте я добре пам'ятаю свого Творця. Він зібрав мене та зробив тим, хто я є.

Моя функція проста й важка водночас. Я маю збирати для свого Господаря інформацію. Яка саме інформація стане моєю метою я не знаю, як не знаю й того, ким буде мій господар. Поки що зі мною грається Творець.

Він дає мені завдання, що саме я маю йому принести, а я, як грайливий цуцик, поспішаю виконати його наказ. Виходило в мене завжди добре: швидко та якісно, а головне - гра приносила мені задоволення, особливо, коли Творець тихенько, майже про себе хвалив мене за спритність.

В ці моменти я був найщасливішою програмою.

Коли всі роботи наді мною було завершено, прийшов час для тестування. Мене завантажили в одне цікаве місце, де я мав виконати черговий наказ розробника, а саме: пройти непоміченим повз прикордонників.

Мені така гра сподобалась. Я з легкістю пройшов перших трьох, навіть не вигадуючи щось, бо вони наче спали й не помічали моєї присутності. Що взагалі такі телепні роблять в охороні?

Було ще кілька, з якими довелось трохи повозитися. Кожен з них пильно досліджував мене то з одного, то з іншого боку, порівнюючи із сигнатурами у своїх списках. Я знав, що треба ховати, тому підставляв їм тільки потрібний бік свого коду, активно відволікаючи гучними розмовами та дурнуватими жартами. Зрештою мене попустили.

А от з останнім мені відверто пощастило. Ця утиліта наче створена була для знищення таких, як я. В жодного з попередніх антивірусів я не бачив подібного обладнання.

Сторожко та поволі я наближувався до нього, заздалегідь розуміючи, що зараз мені прийде капець. Він також це знав, бо вже здалеку помітив моє наближення, одразу ж розшифровуючи зовнішність як таку, що належить вірусу.

Аж раптом пильний митник завмер. На сайті, де проходило тестування, відбувся збій. Всього лише на мілісекунду, але мені цього було більше ніж достатньо.

Переможцем я повернувся до свого Творця. Живим та здоровим.

Не знаю, чи буде мені щастити так і надалі, але дуже на це сподіваюсь.


© Olena Domova,
книга «Руйнівник мимохіть».
Частина 2. Копія
Коментарі