Частина 1. Творець і перше випробування
Частина 2. Копія
Частина 3. Проникнення - весела річ
Частина 4. Спільники
Частина 5. Люди
Частина 6. Тим часом у невідомій лабораторії
Частина 7. Конфлікт інтересів
Частина 8. Антивіруси
Частина 9. Полювання
Частина остання
Частина 9. Полювання

Я не розумію, що відбувається. Де я помилився та що спаскудив? Світ довкола стає аж надто вороже налаштований. Все менше гаджетів, на які мені вдається увійти.

Добре, коли охоронці просто не пропускаю. А, але надто часто хитрі антивіруси вчиняли більш підступно: впускали, зачиняли та знищували фантом вщент.

Я почав боятися.

Сайт, з якого я зазвичай стрибав до системи, залишився геть без відвідувачів, а з часом його взагалі заблокували, як такий, що підозрюється у розповсюдженні шкідливого ПЗ.

Звичайно, це було правдою, але все одно не приємно, коли тебе обзивають шкідливим. Для свого Господаря, наприклад, я дуже корисний.

До речі про нього. Останнім часом людина, що зараз є моїм Господарем дуже нервує, визвіряється на залізо та лається на мене. А що я можу зробити, коли ці прикордонники геть подуріли та почали бачити у мені щонайменше Майдум*?

Тиск з кожним днем тільки збільшувався. Зрештою Господар знищив базу даних, яку я з такими зусиллями наповнював,  а потім знищив мій фантом на своєму комп'ютері.

З кожною годиною, внаслідок перевірок та облав моїх фантомів в мережі ставало все менше. Та й не було в них більше сенсу. Куди ще я міг скидати інформацію, коли моя база припинила своє існування? Коли в мене не стало Господаря.

Я лишився геть сам.

Імені мені так і не дали, але полювання відкрили. Де справедливість в цьому дурнуватому світі?

Спробував шукати свого Творця. Віднайти його не вийшло, як і сліду моєї копії. Дивно це, не міг же він розчинитися на бінарний код чи міг? А якщо зрештою знайдуть мене? Чи хочу я зникати?

____________________

* У квітні 2004 року TechRepublic назвали MyDoom "найгіршим вірусом, що будь-коли спалахував".

© Olena Domova,
книга «Руйнівник мимохіть».
Частина остання
Коментарі