Ніколи б не подумав, що в людей таке складне життя...
Й моя вірусна задача це життя робити ще важчим. Насправді не всім людям я роблю зло, адже мене хтось створив, для когось я справжня знахідка, але для більшості...
До речі, за час своїх мандрів просторами інтернету, а також закутками персональних комп'ютерів та інших гаджетів, я познайомився з чималою кагалою власних - як би їх назвати? - спільників.
Хтось із них ховався по кутах, бо на них вже велося повномасштабне полювання. Більшість з них мали свої особливі імена. Мені, до речі, теж хотілося б мати одне. Але зовсім не хотілося б зрештою опинитися на місті цих втікачів. Хоч один й сказав, що це доля кожного вірусу.
Були й зовсім маленькі, неагресивні та майже нешкідливі хробачки. Вони просто існували, як жарт чиєїсь фантазії або просто помилка в системі. Спілкуватися з ними не було про що, тож я зазвичай не звертав на них уваги, виконуючи свою справу.
Були й такі, як я, що поки що відносно вільно пересувалися просторами інтернету та виконували завдання своїх господарів. До речі, спілкуватися з цими мешканцями мережі також не завжди вдавалося. Всі виглядали аж надто заклопотаними.
Таке враження, що вони систему державної служби безпеки кожного разу штурмом беруть. Ані краплини веселощів. Цікаво, це я такий глючний, що мені треба задоволення від роботи отримувати, чи вони, що не розуміють, як їм пощастило бути написаними вірусами?
Хоча сподобався мені один бот. Його господар підсадив його на кілька комп'ютерів та використовував цю невеличку мережу для розповсюдження спаму. Щодня бот самостійно запускав необхідні програми в фоновому режимі та робив розсилку. До речі, доволі вдало. А бідний користувач все до тями взяти не міг, чого це комп його так жахливо сповільнився. Вважав, що постарішав той не лише морально, а й фізично. А це ми з ботом бешкетуємо.
Оцей товариш мені сподобався, бо вмів отримувати задоволення від життя. До всього відноситься із філософським спокоєм. Він і мене багато чого навчив.
Познайомившись із ним, я вперше в житті позаздрив чиїмсь можливостям. До того вважав, що Творець зробив мене досконалим. А виходить, що ні. Є такі, хто приносять своїм господарям більше користі, ніж я. Хоча, можливо, це лише мої пришелепкуваті думки. Зрештою, мої можливості ширші.
А з приводу того, що краще - робити щось самотужки чи мати терабайти інформації, люди ще й досі не можуть дійти спільної мови. Тож нам вірусам й пробувати не варто.
Сподіваюсь, що так, бо інакше нам і поговорити нема про що буде.
