Частина 1. Творець і перше випробування
Частина 2. Копія
Частина 3. Проникнення - весела річ
Частина 4. Спільники
Частина 5. Люди
Частина 6. Тим часом у невідомій лабораторії
Частина 7. Конфлікт інтересів
Частина 8. Антивіруси
Частина 9. Полювання
Частина остання
Частина 3. Проникнення - весела річ
Господар зашив мене у розсилку від відомої компанії, де дурникам пропонувалось щось неймовірно цікаве. Ті із задоволенням завантажували мене до себе на девайси.

От тут й почалися веселощі. Кожне проникнення було як наче справжнісінька пригода.

Дякувати розробникам, мій код дозволяв вільно проходити повз "заводський захист", що оновлювався в останнє, мабуть, ще за часів Еніаку*. А в декого навіть і такого захисту не було. Видалили вони його, чи що?

Я швидко розпускав свої тенета та починав збирати будь-яку інформацію, яка могла стати в нагоді моєму Господареві. Я не знаю, нащо йому потрібен кожен рух користувача, але я точно знаю, що я його записав. Куди клікнув, на який сайт зайшов та з якого ай-пі, які дані вводив з клавіатури - це все я сумлінно записував та передавав додому кожного разу, як девайс підключався до мережі, тобто постійно.

В той самий час я запам'ятовував поведінку користувача: у які години він зазвичай використовує пристрій та скільки їх у нього, якими ресурсами користується.  Іноді, якщо сайт, на який завітав користувач, був не надто добре захищений, вдавалося вкрасти логін та пароль з нього. Мої мацаки діставали всюди.

З антивірусами було так само як і на тестуванні. Більшість, хоч і сторожко, мене пропускали. Дехто, надто підозрілий, саджам мене у карантин та радився зі своїм Користувачем, але той залюбки надавав мені дозвіл. Тобто не зовсім мені, а файлові, в якому я був зашитий. Та хто буде роздивлятися у цілій купі інформації невеличкий вірус?

Так я розважався цілий місяць. Ми з Господарем зібрали купу даних, й  той не раз казав, що я вартую грошей, яких він на мене витратив. Це для мене найкраща хвала.

Так я і жив та навіть не здогадувався, що у світі робиться завдяки мені. Скільки вкрадено грошей, іноді останніх. Скільки  людей я загнав у кабалу.

Та байдуже, це не мої клопоти, не для того мене створювали, щоб когось жаліти. Свою роботу я виконую сумлінно і з задоволенням, що ще треба?



__________________

*ENIAC — перший у світі програмований комп'ютер, створений у 40-х роках 20-го століття в США. Звісно, що у нього зроду не було оновлення, інтернету та антивірусів.

© Olena Domova,
книга «Руйнівник мимохіть».
Частина 4. Спільники
Коментарі