От тут й почалися веселощі. Кожне проникнення було як наче справжнісінька пригода.
Я швидко розпускав свої тенета та починав збирати будь-яку інформацію, яка могла стати в нагоді моєму Господареві. Я не знаю, нащо йому потрібен кожен рух користувача, але я точно знаю, що я його записав. Куди клікнув, на який сайт зайшов та з якого ай-пі, які дані вводив з клавіатури - це все я сумлінно записував та передавав додому кожного разу, як девайс підключався до мережі, тобто постійно.
З антивірусами було так само як і на тестуванні. Більшість, хоч і сторожко, мене пропускали. Дехто, надто підозрілий, саджам мене у карантин та радився зі своїм Користувачем, але той залюбки надавав мені дозвіл. Тобто не зовсім мені, а файлові, в якому я був зашитий. Та хто буде роздивлятися у цілій купі інформації невеличкий вірус?
Так я розважався цілий місяць. Ми з Господарем зібрали купу даних, й той не раз казав, що я вартую грошей, яких він на мене витратив. Це для мене найкраща хвала.
Та байдуже, це не мої клопоти, не для того мене створювали, щоб когось жаліти. Свою роботу я виконую сумлінно і з задоволенням, що ще треба?
__________________
*ENIAC — перший у світі програмований комп'ютер, створений у 40-х роках 20-го століття в США. Звісно, що у нього зроду не було оновлення, інтернету та антивірусів.