Я, як завжди, продовжував потихеньку працювати. Максималізм молодості потроху зник, й тепер я був зрілою програмою з чималеньким досвідом та втомлений поглядом. До того ж час від часу в мене щось починало збоїти, мабуть, я вже не встигаю за цим шаленим світом.

Проте свою роботу я виконував сумлінно, так само спритно обходив заборони, приховуючи недоліки об'ємом зібраних даних. Людина, яка керувала мною, змінилася, але Господар ні. База, створена за час роботи, команди та завдання також не змінювалися. Отже, для мене, Господар не змінився. А про людей я знову перестав думати.

Антивірус на блок-пості довго та уважно роздивлявся сигнатури. Прикладаючи то одну то іншу до мене. Мені відверто було байдуже: пропустить, так пропустить, ні - знайду іншого.

- Знайома мені твоя пика, - зненацька заговорив охоронець чи не вперше на моїй пам'яті. - Хіба твого коду нема на цьому комп'ютері?

- Точно ні, шеф. Я тут вперше, - якомога невимушеніше відповів я, а всередині щось недобре завовтузилось.

Прикордонник востаннє уважно огледів мене та показав на прохід. Можна йти.

Опинившись в системі я одразу почав свою звичайну процедуру з захоплення необхідних точок доступу. Яке ж було моє здивування, коли вони виявилися зайнятими... мною.

Здивування продовжувалося частку секунди. Єдина можлива відповідь: я нарешті зустрів свою копію.

Довго розмірковувати не став, а просто вирушив до місця своєї звичайної дислокації.

Саме так. Я сам, тільки інший керував процесами збору інформації, але, звичайно, надсилав її не до своєї звичної бази даних, а в геть інше, невідоме мені місце.

Інший я здивовано подивився на себе, відчувши дивний збій. А я вже посилав команду на відправлення даних своєму Господареві. Тенета, розіслані іншим мною, були цілковито підконтрольні, тож зволікати сенсу не було.

Так, доброї розмови у нас точно не вийде. Але все ж таки цікаво: глючний я чи ні, чи відчуває моя копія те саме, що й я?

Спитати я не встиг, бо інший я знову спробував захопити владу. Був би хтось із нас наступною версією, було б легше. Останній просто знищив би старішого. Але наше протистояння обіцяло стати найсправжнісінькою трагедією для компютера.

На жаль до нашо зібрання доєднався зовсім неочікуваний учасник. Системний антивірус, виблискуючи помилками та застереженнями, чимдуж нісся до нас.

Довелося терміново закінчити зустріч та накивати п'ятами звідти.