******
Сито спогадів розсипається по провулках пам'яті, Щоби виткати локони ніжності на мапі світу, Щоб всі транзити і гирла любові не були забуті, Коли ти входиш у стиглість весни і бачиш сходження цвіту. Ось тобі і вдалося зсунути кордони, що набрались переломних моментів, До мінімалізму, бо весна - це середовище тепла; Кілька її фрагментів - І ти хизуватимешся тим, що навчилась заново дихати. В архіві життя.
2023-01-29 14:37:50
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
цікава думка пронеслась. ( прочитала раніше б та не прийшло сповіщення чи я не догледіла)
Відповісти
2023-02-01 17:13:59
1
Олеся Шевчук
@Сандра Мей дуже дякую))
Відповісти
2023-02-08 17:54:28
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2001
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2651