******
Сито спогадів розсипається по провулках пам'яті, Щоби виткати локони ніжності на мапі світу, Щоб всі транзити і гирла любові не були забуті, Коли ти входиш у стиглість весни і бачиш сходження цвіту. Ось тобі і вдалося зсунути кордони, що набрались переломних моментів, До мінімалізму, бо весна - це середовище тепла; Кілька її фрагментів - І ти хизуватимешся тим, що навчилась заново дихати. В архіві життя.
2023-01-29 14:37:50
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
цікава думка пронеслась. ( прочитала раніше б та не прийшло сповіщення чи я не догледіла)
Відповісти
2023-02-01 17:13:59
1
Олеся Шевчук
@Сандра Мей дуже дякую))
Відповісти
2023-02-08 17:54:28
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2283
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5460