Winter
А вона посміхається,
коли голос її тремтить,
(Про)тікає і (розті)кається,
коли пахне втратами;
Вітер, де ти, мій вартовий
посивів від війни
і він летить,
Розчиняється на кришталиках очей просом жовтого світла.
Ти подихала вечором восковим
в камуфляжах тепла
І осанку свою любові заховала
в пелюстку віри;
Вітер, здмухни зі серця
маленьких монстриків,
Що так близько до мого тіла, відлякни їх своєю грізністю,
Бо вони пахнуть ранком сірим.
І він слухається, стоншує весь біль,
Злущує страх - і вона посміхається, тепло і солодко;
Вітер, що натхнений щирістю, відкидає невпевненість і сіль,
Бо вона дозволяє бачити
риси свої,
через які люди
проходять повз.
2023-03-30 18:36:17
1
0