ПТАХ..
Мій ПТАХ повільно злітає у небо, Летить та сам не знає куди. У нього просто божевільна потреба: Від усіх подалі втекти. У мого птаха є невеличка МРІЯ, Щоб про нього забули усі. Він уже втратив свої надії, Й такі ніжні, маленькі "ПІСНІ".
2021-10-24 18:50:40
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ольга Шкатула-Дрозд
@Роман Тихий схожий стан до того, який описаний у вірші, був у мене в кінці літа. Зараз все набагато краще) а взагалі, вірш був написаний для інтерактиву, який я вчора проводила на своїй сторінці в інстаграм😀
Відповісти
2021-10-24 19:12:08
Подобається
Роман Тихий
@Ольга Шкатула-Дрозд Радий, що у Птаха вже все набагато краще. Побажаю Вам нових надій і пісень.
Відповісти
2021-10-24 19:45:18
1
Ольга Шкатула-Дрозд
@Роман Тихий щиро дякую ❤️
Відповісти
2021-10-24 19:46:22
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13198
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1800