In the middle of the night...
Ruqayyah Jkh
In the middle of the night it's you my heart aches for... At the sound of rain falling heavily on my window all I can think of is.. Are you listening to those same lyrics as me... Are you dreaming to its music.. Are you thinking of that time we walked under the rain to your car.. In the middle of the night memories are resurfacing as if they never left.. It was one moment that stayed forever.. You, completely drenched, yet smiling, enjoying it.. Me, completely drenched, mesmerised by that smile of yours... In the middle of the night it's you my soul wanders off to...
2020-01-05 21:16:30
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
alvahmara
❤️❤️❤️❤️😘
Відповісти
2020-01-06 04:49:12
1
Roos
So good. Amazing writing skills.
Відповісти
2020-01-08 19:51:32
1
Ruqayyah Jkh
@Roos thank you😊😊
Відповісти
2020-01-11 20:13:01
1
Інші вірші поета
Forgive me.. What is it about you... Our story... Restless...
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
Eleanor Rigby
@ouvrir_son_coeur
Artiomtseva
@Artiomtseva
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2588
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12667