Free Like A Bird
In the end, I go away, Fly to the heavens above, With one wish in my heart, "What if I lived outside my cage?" My cage of thoughts, my golden cage, So beautiful it was, I'd hardly went outside, Everyone around me, became my life, They'll surround me, with my expectations high. But this cage doesn't let me fly, I was trapped in my own mind, Yes, we need to think before doing things, But too much thinking is not so good. What I got from the cage? Nothing, Yeah, it made me a poet, but made me sad too, As I felt too much, than I was meant to, Made me happy as well, it was a golden cage perhaps. But all of this was not good, but now that I'm free, I can spread my wings, as I leave my golden cage And all of a sudden, I feel a sense of freedom, Now that I've realized, a golden cage is still just a cage...
2018-10-15 11:28:42
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
alvahmara
I love actually all of your poems and songs and I don't know what words to comment them all
Відповісти
2019-02-08 10:58:51
1
Palak Verma
@alvahmara thank you so much, it means a lot to me. You've read and liked every single poem of mine, I think that's more than enough... 💖😊
Відповісти
2019-02-10 04:35:18
1
alvahmara
Well its worth it
Відповісти
2019-02-10 12:46:31
1
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2590
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11383