Free Like A Bird
In the end, I go away, Fly to the heavens above, With one wish in my heart, "What if I lived outside my cage?" My cage of thoughts, my golden cage, So beautiful it was, I'd hardly went outside, Everyone around me, became my life, They'll surround me, with my expectations high. But this cage doesn't let me fly, I was trapped in my own mind, Yes, we need to think before doing things, But too much thinking is not so good. What I got from the cage? Nothing, Yeah, it made me a poet, but made me sad too, As I felt too much, than I was meant to, Made me happy as well, it was a golden cage perhaps. But all of this was not good, but now that I'm free, I can spread my wings, as I leave my golden cage And all of a sudden, I feel a sense of freedom, Now that I've realized, a golden cage is still just a cage...
2018-10-15 11:28:42
7
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
alvahmara
I love actually all of your poems and songs and I don't know what words to comment them all
Відповісти
2019-02-08 10:58:51
1
Palak Verma
@alvahmara thank you so much, it means a lot to me. You've read and liked every single poem of mine, I think that's more than enough... 💖😊
Відповісти
2019-02-10 04:35:18
1
alvahmara
Well its worth it
Відповісти
2019-02-10 12:46:31
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12254
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2677