From The Ceiling Fan
As dead, as you can imagine, My frail soul has become From 'incoherent thoughts' And my submissive self, I know. End it up! End it all now! "But you can't live in this cruel world, No... not any longer" Stop! Stop! Let me go... you owe me this life that I've so hardly achieved "Hang yourself from the ceiling fan! You'll be saved from this soul-scratching destruction! It will end all the tears, it will end all the rains" After dying my everything would go in vain! "Your soul will be freed, can't you see?" I'll die, you monster, that dwells within! Stop! Stop! Someone stop my thoughts! "You die, and there will be no more pain!" Pain, pain, all this pain of course! From the ceiling fan, you'd kill me with me pain, This pain, which I had crafted myself, So careful designed, that I don't get hurt, So wrecked from life, that I would hang myself, From the ceiling fan! It makes no sense! "You're patent; it's just your survival extincts" Says 'incoherent thoughts'; here ends all my hopes...
2018-09-27 14:32:39
6
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2266
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6052