From The Ceiling Fan
As dead, as you can imagine, My frail soul has become From 'incoherent thoughts' And my submissive self, I know. End it up! End it all now! "But you can't live in this cruel world, No... not any longer" Stop! Stop! Let me go... you owe me this life that I've so hardly achieved "Hang yourself from the ceiling fan! You'll be saved from this soul-scratching destruction! It will end all the tears, it will end all the rains" After dying my everything would go in vain! "Your soul will be freed, can't you see?" I'll die, you monster, that dwells within! Stop! Stop! Someone stop my thoughts! "You die, and there will be no more pain!" Pain, pain, all this pain of course! From the ceiling fan, you'd kill me with me pain, This pain, which I had crafted myself, So careful designed, that I don't get hurt, So wrecked from life, that I would hang myself, From the ceiling fan! It makes no sense! "You're patent; it's just your survival extincts" Says 'incoherent thoughts'; here ends all my hopes...
2018-09-27 14:32:39
6
0
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
Fatima Arif
@FA_Arif
Rubis
@La_Plume_De_Rubis
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5787
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4116