Memories of Love
Ren
The memories that once drew A smile on my face The same ones that woke me Up in the morning for a reason Are now the same memories That haunt me in my dreams in the darkest nights The same ones that were so close to my heart are now living in my mind I once kept the smile on my face when thinking of them But now Those memories brought me to tears My memories of love I've hidden my love from everyone I've even hidden it from you My heart have cried millions of times for your love Althouh you've never said the words I can still see the hidden love Shining behind your green eyes Even after you've given up and left I can't bare to hate you My memories of love Are leading me to tears But they also remind of what We once had And that enough for me
2018-11-30 19:33:30
43
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Ren
@STELLA RAYMOND *whistles* Dang, this is one of my old days, I'm happy you like it!!!
Відповісти
2020-05-11 18:36:34
Подобається
STELLA RAYMOND
@Ren yeah babe. I love this!
Відповісти
2020-05-11 18:39:10
1
Ren
@STELLA RAYMOND Thanks again 😻😻😻
Відповісти
2020-05-11 18:40:09
Подобається
Інші вірші поета
Those Eyes The Broken Soul Love in Injustice ..............
Інші поети
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3130
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12399