Brouillard mélancolique
Le brouillard glisse sur l'herbe mouillée, La nimbant de sa trouble vapeur. Les montagnes et ses pentes boisés, En le voyant frissonnent de peur. Il dissimule les dangers, Derrière sa fumée grisâtre, Et les loups auront beau hurler, Et le feu brûler dans l'âtre, Personne ne peut rien contre lui, Et sa visqueuse matière flottante. Personne ne peut le chasser, Les griffes et les crocs le traverseraient. En vain on le poursuivrait, on l'attraperait, on l'enchaînerait, Ce brouillard n'est qu'un nuage triste, gorgé de larmes de plomb. Mémé
2020-10-16 18:23:00
23
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
KAYSEE
Bon c'est officiel je suis fan de ce que tu fais ✨
Відповісти
2020-10-30 13:06:30
1
Mémé Paradoxx
@KAYSEE Merciiiiiiiii je sais plus quoi dire 😅😅😆
Відповісти
2020-10-30 13:07:00
Подобається
KAYSEE
@Paradoxx Pardon 😅
Відповісти
2020-10-30 13:07:40
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2570
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2768