Trou noir
Mémé Paradoxx
Je ferme les paupières. L'obscurité envahit mes yeux, mon corps. Une douleur sidérale me traverse les tempes. J'ai chaud. Mon cou me brûle. Tout mon être s'embrase. Je me touche le front. Il est glacé. Je n'ai plus conscience, du temps qui passe, du monde qui m'entoure. J'ai du mal à respirer. Je suffoque. Trou noir. Mémé (Éveil dans Selena Les Lunes Jumelles)
2020-10-20 16:49:48
25
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Mémé Paradoxx
@lys Merci ! C'est l'éveil de Selena dans mon histoire... 😁 C'est pas très clair car c'est rempli de symboles 😅
Відповісти
2020-10-20 18:06:05
4
Klara
J'adore... Les mots sont puissants c'est vraiment beau
Відповісти
2020-11-16 12:36:50
1
Mémé Paradoxx
@Klara Merci ! (au passage ta photo de profil est magnifique)
Відповісти
2020-11-16 12:53:07
Подобається
Інші вірші поета
Histoire triste Moodlight Apocalips Inlassablement
Інші поети
ماريَام '
@miro_samoil
Prys Nikоlay
@Kanibalus
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1970
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1771