Obsession
Mémé Paradoxx
Il l'avait croisée un soir, Sur le quai de la gare. Son regard, Il ne l'oublia jamais. Deux Yeux Noirs. Trop doux pour maudire. Trop sombres pour bénir. Ils brûlaient sa mémoire. Il ne la connaissait pas. Ils hantaient ses rêves, Ne l'avait vue qu'une fois Ils revenaient Il ne la cherchait pas. Partout, elle était là. Ses deux yeux noirs, Pétrole, Avaient pris son cœur. Aspiré sa raison. Une fraction de seconde, Que pour rien au monde, Il n'effacerait. Le coup de foudre, Disaient ses amis. Il riait. Il n'y croyait pas. Il s'était noyé Dans ces abysses noirs, Terrifié, De la revoir. Et de sombrer. Mémé
2025-03-31 20:36:58
0
0
Інші вірші поета
Aveugle Moodlight Panthère Le lac tranquille de tes yeux
Інші поети
Vitalisa
@Vitalisa
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17435
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12705