Humeurs
L'attente était paisible, Dans ce cadre printanier. Les oiseaux chantaient, le soleil brillait, Rien ne venait troubler ma veille. Je coulais tranquillement Contre la roche grise, Et me prélassais à la chaleur douce En attendant d'atteindre la mer. Mon ventre me chatouillait, Certainement des sirènes coquines, Ou des narvals qui se poursuivaient De leur grand nez pointu. Les frêles barques des pêcheurs, Glissaient sur mes joues, Plongeant dans l'onde claire, Leurs filets alambiqués. × Ces jours sont si loin Maintenant que l'hiver est là. Plus de bruit, plus de vie, Rien que l'éternelle glace, Qui m'emprisonne, Et lentement, Fait mourir en moi, Tout espoir, tout souffle. Jamais La mer Je n'atteindrai. Mémé
2020-12-12 09:19:44
21
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Mémé Paradoxx
@KAYSEE Merciii 😊
Відповісти
2020-12-12 21:19:05
Подобається
Mémé Paradoxx
@Cadelle Cadelle Merci beaucoup ! Super si ça la personnification t'as plue, j'avoue que j'avais un peu peur qu'elle soit niaise... 😅😁
Відповісти
2020-12-12 21:19:45
1
Cadelle Cadelle
@ Mémé Paradoxx Non t'inquiète, elle ne l'est pas du tout, c'est même très original !
Відповісти
2020-12-25 17:22:58
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2096
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5918