Indifférence
Mémé Paradoxx
Mon âme est vide. Aucune pensée ne trouble La surface tranquille De mon esprit. Rien ni personne Ne me touche. Leurs pensées Glissent sur mon cœur Et tombent dans un trou Sans fond. Infini de mon indifférence, De ma froideur ni triste, Ni joyeuse. Les émotions, Les sentiments, Sont des mots Sans sens Pour moi. Je ne connais ni Les abîmes du chagrin, L'allégresse lumineuse, La jalousie brûlante, La haine dévastatrice, Ou les passions dévorantes. Ce monde, Le vôtre, M'est inconnu. Et je n'ai qu'une volonté, Dans cet esprit vide, C'est de vous comprendre. Mémé
2021-01-04 19:33:01
18
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Cadelle Cadelle
J'adore ! Il est calme et plein de poésie. 💕 J'avais déjà lu des poèmes (ici et ailleurs) sur l'indifférence, mais jamais de cette manière-là, on dirait que le "je" du poème a un trouble dans sa relation aux autres... mais je m'avance sûrement trop 😅
Відповісти
2021-01-04 22:08:41
1
Mémé Paradoxx
@Cadelle Cadelle Merci beaucoup Cadelle ! 😊 Oui en effet, le "je" qui parle a un trouble de la personnalité anti-social. 😉
Відповісти
2021-01-05 09:38:42
Подобається
Інші вірші поета
Mad'moiselle Le temps d'un instant Échappée Fuite essoufflée
Інші поети
Vorozhka
@Vorozhka
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Venti//
@ArchontOfFreedom
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3203
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12160