Indifférence
Mémé Paradoxx
Mon âme est vide. Aucune pensée ne trouble La surface tranquille De mon esprit. Rien ni personne Ne me touche. Leurs pensées Glissent sur mon cœur Et tombent dans un trou Sans fond. Infini de mon indifférence, De ma froideur ni triste, Ni joyeuse. Les émotions, Les sentiments, Sont des mots Sans sens Pour moi. Je ne connais ni Les abîmes du chagrin, L'allégresse lumineuse, La jalousie brûlante, La haine dévastatrice, Ou les passions dévorantes. Ce monde, Le vôtre, M'est inconnu. Et je n'ai qu'une volonté, Dans cet esprit vide, C'est de vous comprendre. Mémé
2021-01-04 19:33:01
18
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Cadelle Cadelle
J'adore ! Il est calme et plein de poésie. 💕 J'avais déjà lu des poèmes (ici et ailleurs) sur l'indifférence, mais jamais de cette manière-là, on dirait que le "je" du poème a un trouble dans sa relation aux autres... mais je m'avance sûrement trop 😅
Відповісти
2021-01-04 22:08:41
1
Mémé Paradoxx
@Cadelle Cadelle Merci beaucoup Cadelle ! 😊 Oui en effet, le "je" qui parle a un trouble de la personnalité anti-social. 😉
Відповісти
2021-01-05 09:38:42
Подобається
Інші вірші поета
Une espèce d'au revoir Mad'moiselle Gouttes D'Amort Humeurs
Інші поети
Irinabook
@Irinabook
Jasmine
@JasmineSalvatore
Сніжинка
@Snowflake_UPM
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2115
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10329