Indifférence
Mémé Paradoxx
Mon âme est vide. Aucune pensée ne trouble La surface tranquille De mon esprit. Rien ni personne Ne me touche. Leurs pensées Glissent sur mon cœur Et tombent dans un trou Sans fond. Infini de mon indifférence, De ma froideur ni triste, Ni joyeuse. Les émotions, Les sentiments, Sont des mots Sans sens Pour moi. Je ne connais ni Les abîmes du chagrin, L'allégresse lumineuse, La jalousie brûlante, La haine dévastatrice, Ou les passions dévorantes. Ce monde, Le vôtre, M'est inconnu. Et je n'ai qu'une volonté, Dans cet esprit vide, C'est de vous comprendre. Mémé
2021-01-04 19:33:01
18
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Cadelle Cadelle
J'adore ! Il est calme et plein de poésie. 💕 J'avais déjà lu des poèmes (ici et ailleurs) sur l'indifférence, mais jamais de cette manière-là, on dirait que le "je" du poème a un trouble dans sa relation aux autres... mais je m'avance sûrement trop 😅
Відповісти
2021-01-04 22:08:41
1
Mémé Paradoxx
@Cadelle Cadelle Merci beaucoup Cadelle ! 😊 Oui en effet, le "je" qui parle a un trouble de la personnalité anti-social. 😉
Відповісти
2021-01-05 09:38:42
Подобається
Інші вірші поета
Brouillard mélancolique Souvenirs étoilés Chaînes de rêve Gouttes D'Amort
Інші поети
Alvinaaa18 F
@Alvinaaa18
Lady K
@lady_k
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3169
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4752