Indifférence
Mon âme est vide. Aucune pensée ne trouble La surface tranquille De mon esprit. Rien ni personne Ne me touche. Leurs pensées Glissent sur mon cœur Et tombent dans un trou Sans fond. Infini de mon indifférence, De ma froideur ni triste, Ni joyeuse. Les émotions, Les sentiments, Sont des mots Sans sens Pour moi. Je ne connais ni Les abîmes du chagrin, L'allégresse lumineuse, La jalousie brûlante, La haine dévastatrice, Ou les passions dévorantes. Ce monde, Le vôtre, M'est inconnu. Et je n'ai qu'une volonté, Dans cet esprit vide, C'est de vous comprendre. Mémé
2021-01-04 19:33:01
18
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Cadelle Cadelle
J'adore ! Il est calme et plein de poésie. 💕 J'avais déjà lu des poèmes (ici et ailleurs) sur l'indifférence, mais jamais de cette manière-là, on dirait que le "je" du poème a un trouble dans sa relation aux autres... mais je m'avance sûrement trop 😅
Відповісти
2021-01-04 22:08:41
1
Mémé Paradoxx
@Cadelle Cadelle Merci beaucoup Cadelle ! 😊 Oui en effet, le "je" qui parle a un trouble de la personnalité anti-social. 😉
Відповісти
2021-01-05 09:38:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9647
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1387