Abandon
Cruelle mélodie du vent sauvage, Qui, arrachant mes feuilles dans sa rage, Les fait s'envoler loin, pourpres et sans vie, Doute horrible, est-ce moi qu'elles fuient ainsi ? × Mes branches nues se tendent, décharnées, Ombres si noires sur ce ciel grisé. Ma sève, sang abandonné, s'écoule Pour chaque perte, toute cette foule. × Tenaces comme une vieille rengaine, Des souvenirs d'été me reviennent : N'est plus, le renard aux yeux bleus qui rient, N'est plus, avec les feuilles aimées a fui. × Aucune promesse murmurée, Pas de chaînes à vos pieds attachées, Seulement un regard échangé, Et tant de jours joyeux partagés. × Des feuilles, Telles des liens Le vent, Tel la distance du temps, Le renard, Tel l'égoïste idiot, Et l'arbre, Comme moi. Mémé
2021-10-16 13:42:55
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Cadelle Cadelle
j'adore... On dirait que c'est la suite de "Loin". j'aime beaucoup les deux 💕
Відповісти
2021-11-06 10:44:24
1
Mémé Paradoxx
@Cadelle Cadelle Mercii! Oui ils sont liés 😉
Відповісти
2021-11-10 21:10:38
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1410