Loin
Mémé Paradoxx
Comme si on l'avait arraché Un morceau de mon cœur Est parti avec toi Et je me souviens, Des tes yeux De ton sourire De toi Ton absence me pèse Attendre Tant de temps ? Tant de douleur ? Aimer autant ? J'avais ce rêve d'exister À travers ces yeux Ce sourire Loin Aucun moyen Sans toi Impossible Sans larme Avant nous avions tant Partagé De moments Esprits liés Tu devinais mes paroles Tu riais et Tes yeux bleus Ouvraient un monde Un jour seulement S'est écoulé Déjà Mal de toi Te laisser partir Te dire au revoir Je ne peux L'étincelle De mon cœur A disparu Dans tes yeux Mémé à PP
2021-08-30 13:03:31
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Mémé Paradoxx
@Cadelle Cadelle Mercii
Відповісти
2021-09-01 16:48:33
Подобається
Mémé Paradoxx
@lys On va dire que c'est à moitié fictif, mais t'inquiète, c'est passé 🙂 merci en tout cas ❤️
Відповісти
2021-09-01 16:49:29
1
lys
@ Mémé Paradoxx d'accord...❤️
Відповісти
2021-09-02 18:03:52
1
Інші вірші поета
Mi Chut Échappée Chaînes de rêve
Інші поети
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Юлія Мушак
@yulia_mushak
رَيَان
@suicide_scum
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3710
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1151