Tableau
Mémé Paradoxx
Sur le petit bureau d'ébène, Une chandelle s'est éteinte. La fine fumée grise monte, Tournoyante, et virevoltante Elle emplit la petite pièce De son odeur de rose fanée. Crâne sur la table posé À côté d'un long sablier Immobile et indifférent, Au temps qui s'écoule toujours. Aucune âme qui vive n'est Là Rien que l'absence et la mort. Seuls demeurent les doux souvenirs D'une vie que l'on découvre Après sa fin. Mémé
2021-03-08 12:35:08
13
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Mémé Paradoxx
@Un_Reve_De_Liberte Oups ! Oui 🤭 Je corrige ça tout de suite merci ! Et merci beaucoup pour le compliment 😊
Відповісти
2021-03-09 07:42:24
1
Mémé Paradoxx
@ Lou D'accord! C'est une bonne idée mais comme le "Là" et le "rien" de touchent, et que ça ne veut pas dire grand chose quand ils sont accolés, j'ai retiré la ponctuation et ai séparé le "Là" dans un vers a part. 😀 Remerci pour ces commentaires ! C'est toujours sympa d'avoir l'avis de quelqu'un d'autre et d'améliorer son texte... 👍🏻
Відповісти
2021-03-09 07:45:42
1
Cadelle Cadelle
Sublime
Відповісти
2021-04-04 08:04:49
Подобається
Інші вірші поета
Brouillard mélancolique Échappée Le lac tranquille de tes yeux Tomber
Інші поети
Inna Kirilenko
@kirilenkoinnochka
Miyako-san
@Sakura_san_
Arin lee
@XxunchartedXx
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2674
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2392