Oublié
Il fait nuit noire. Je viens de me réveiller en sursaut. Encore un rêve dont je ne me souviens pas. La fenêtre est ouverte. La faible lueur de la lune illumine une petite fleur échouée sur la pierre du balcon. Je souris tristement. Elle est comme moi, cette petite fleur. Elle agonise lentement, arrachée à ses racines et à ses compagnes. Sur la dure pierre blanche elle a perdu quelques pétales, comme autant de souvenirs oubliés. Je sens couler une larme sur ma joue. L'analogie est bien charmante par rapport à la réalité. Petite fleur, voici de l'eau. Respire. Et revis. Mémé
2021-02-01 19:14:06
17
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
ᵇᵃʳⁱᵃ
j'adore 💜 c'est juste trop beau 🌆
Відповісти
2021-02-13 17:03:29
1
Mémé Paradoxx
Відповісти
2021-02-13 17:24:31
Подобається
Pavla Golstein
Magnifique
Відповісти
2021-04-19 09:01:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3949
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3166