До себе
Миколо, як же ти мене заїбав, Твоя пам'ять, як у морі бісовий шквал Ніби ось вона, супер, бурно працює, Але в долю секунди вже не хвилює: Як кого звати, чим я займавсь Що я вживав, куди я здіймавсь. Все, що у мозку я можу дістати – Це назва тієї малої собаки. І от, знову буря, знову натхнення, Романа Шухевича знатнеє ймення, Та не згадаю вже те, що важливо, Своєю ж лопатою рию могилу. Здається, так просто, все пам'ятаю, Але немає цунамі, яке не стихає...
2023-06-25 21:06:34
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8041