Популярна пісня
Син Шлюхи
Ніхуя нема рими, Русня уїбани, Гоп-гоп гопака Ми танцюємо зрання, Джайрактар пролітає, Руські СУшки збиває, Вишиванки вдягнуті Попсовий мотив, Щоб зацікавив їблана І всю авдиторію, що слухає сечу, Що ллється у вуха й виклика кровотечу, Зате твоя мама зацінить, і магазини Разів двісті нам скажуть:"Слава Україні!"– Знецінять це гасло, неначе молочку, Що стоїть в АТБ ще з нового рочку. І символи, сука, ніхто ще так знущався Над тим, над чим майстер роками старався, А якийсь віник свій гімн з гівна і палок зібрав Думав, що круто й патріотично, як же він заїбав І всі, хто на цьому між нас спекулює, Чомусь тільки зараз їх все це хвилює А хороші пісні помирають в анафемі, Чи, в кращому випадку, в зародку А автори їх, як у хорошій поемі, Не заслуговують навіть на згадку. Але настане той час, коли вагомі пісні Заграють не тільки в навушниках... а в встратому кабаку і гадюшниках
2023-06-25 21:13:31
3
0
Інші вірші поета
Невдалий експеримент (на думку Максима) Відброс Rattenkönig Анекдот
Інші поети
fellegzuhatag
@fellegzuhatag
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4492
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12088