Мені весь вік тужити©

Син Шлюхи

Дивлюсь я на небо й думку гадаю: Чому не Шевченко, чому не встигаю Зробити щось власне навіки відоме, А лиш поринаю у бідне свідоме? Чому ж то я пташкой в мистецтві не став? Дають мені крила лише для вистав, Щоб знову зіграть недолугого старця, Якого годує порцелянова таця. І знову задам я собі це питання Чому ідуть в урну всі мої старання? Але є дещо спільне між наших ідей Ніхто не допустить до своїх дверей Поетів... Чужих і для долі, і для людей Особин, що правду хотіли сказати У форму доступну для вас зав'язати А ви їх розп'яли, як римляни Христа, Як хлопчика в трусиках, що роззявив вуста. І зараз задам уже я вам питання За що відібрали у нас ви кохання?..

2023-06-25 21:27:54

Інші вірші поета

Лицемірство Було діло Бог помер ©Ніцше Те, чого ви хочете

Інші поети

Dilekata

@DiLeKata

Oksana Vydajko

@Karenina

EmmaGolfild

@EmmaGolfild

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4412

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11547