Щоб
Син Шлюхи
Щоб написати вірша, треба знатися з римою, Щоб написати листа, треба знатися з буквою, Щоб сказати слова, треба знатися з мовою, Щоб вигадувать щось, треба знатися з думою. А мені що робити? Я знаю лиш силу залежності Від інтернету, рідких і сипких речовин, соцмереж, порно, смерті розумових клітин І все це до безмежності І в цьому всьому людству доводиться гнити "Важко жити, тяжко вмерти",– Хтось сказав, а інші вкрали, Єдину частину слави забрали; Тільки таку філософію сповідують смерди. Людина – розвиток потенціалу Кожен день маєш вчитись, Щоб не стояти на місці Й стогнувати в колисці, А думками сочитись Замість того, щоб ховатись під ковдру задбалу...
2023-06-25 21:16:17
1
0
Інші вірші поета
Популярна пісня Бог помер ©Ніцше Мабуть, про любов Ну чому?
Інші поети
Мария Шпир
@mariya_shpir
Noor Jahan
@noon_the_force
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3508
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617