Моя рецензія на комунізм
Син Шлюхи
(18+)
Сука комуністи підараси І чому не здохли блядь Щоб тіла їх везли крази А некрофіл їх встиг їбать Чому гандони ще на світі Гасають, ніби на мопеді, Що зараз вибухне від гніву, І ми почуємо лишень Того лебединого співу, Ознаку жертвоприношень Богині смерті-вічну діву, Що їхню пляму забере, Яка від душ лишень зосталась І всю сутність їх зжере Від яких влада відцуралася, Бо, бачте, сука-комуняки Стають не краще, ніж коняки, Коли кидають жеребця, Якому з'їли пів лиця, А ніжки вже по тулуб з брудом І стане він пред смертним судом, Який і зроблять уїбани, Які вовків на нього слали. У висновку хотів сказати, Що комуняк треба їбати, Але не членом, бо їм до вподоби Коли в них хрін сують особи. Тому ґвалтуйте ви їх дротом Колючим, бажано, Щоб не казали більше ротом Свою хуйню, що їм наказано...
2023-06-25 21:10:28
2
0
Інші вірші поета
Щоб ... Ну чому? Ваха
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11998
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4513