Rattenkönig

Син Шлюхи

Як щурячий король, Я з тобой на ціпку. Міг би пить апероль, А не хавать тріску. Міг би бути самим, Будувать особистість, З усіма мать інтим І кінематографічність Була би моя... Але не тільки тут я, Хоча як, особистість одна А тушка лиш може тягнути до дна, Що вправно зробила... Думала, що спала... А там справжня пила... Нічого, майже ти не сама, До тебе вже в мить доєднаюся я Хоч і могла втекти крадькома, Та замало в кишенях зосталось життя. Закінчився двобій, Не втечу я від сну, Навіть в смерті своїй, Я тебе понесу...

2024-01-08 23:37:45

Інші вірші поета

Популярна пісня Було діло Мені весь вік тужити© Ціна думки = 2 гривні

Інші поети

Andrianirina Ramampy

@andrianirina_ramampy

Елена Слободяник

@Elena_Slobodianyk

Богдан Глинянський

@BohdanZablotskyi

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12798

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3112