Rattenkönig
Син Шлюхи
Як щурячий король, Я з тобой на ціпку. Міг би пить апероль, А не хавать тріску. Міг би бути самим, Будувать особистість, З усіма мать інтим І кінематографічність Була би моя... Але не тільки тут я, Хоча як, особистість одна А тушка лиш може тягнути до дна, Що вправно зробила... Думала, що спала... А там справжня пила... Нічого, майже ти не сама, До тебе вже в мить доєднаюся я Хоч і могла втекти крадькома, Та замало в кишенях зосталось життя. Закінчився двобій, Не втечу я від сну, Навіть в смерті своїй, Я тебе понесу...
2024-01-08 23:37:45
2
0
Інші вірші поета
Друг Може й не варто Бог помер ©Ніцше Металюги – підараси
Інші поети
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1625
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11471