Rattenkönig

Син Шлюхи

Як щурячий король, Я з тобой на ціпку. Міг би пить апероль, А не хавать тріску. Міг би бути самим, Будувать особистість, З усіма мать інтим І кінематографічність Була би моя... Але не тільки тут я, Хоча як, особистість одна А тушка лиш може тягнути до дна, Що вправно зробила... Думала, що спала... А там справжня пила... Нічого, майже ти не сама, До тебе вже в мить доєднаюся я Хоч і могла втекти крадькома, Та замало в кишенях зосталось життя. Закінчився двобій, Не втечу я від сну, Навіть в смерті своїй, Я тебе понесу...

2024-01-08 23:37:45

Інші вірші поета

Відброс Паразитування Хоч я і атеїст... Щоб

Інші поети

Kudirat suleiman

@Kudeerat

Mark Barecki

@mark_barecki

Яструб

@yastrub

Схожі вірші

Всі

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4081

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11385