Той день
Pavlik Panko
Настав той день коли в тебе закохався. Твоє волосся розвивалось на вітру. Дивившись в твої очі я хотів сказати ,що тебе люблю! Бо немає в світі кращої людини! Ніж ту що люблю! Вона найкраща в світі Дівчина з карими очима ,які я так люблю! В яких я хочу потонути й залишитися там на вік! Лиш вона мене не любить Розбивая серце мені цим!
2018-10-13 18:53:59
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сніданок з Едемом
Вірш доволі чудовий, але одне запитання все ж виникає в мене- Чи можна тонути в карих очах?🤔😏
Відповісти
2018-10-16 19:17:28
3
Pavlik Panko
@Сніданок з Едемом все можливо)
Відповісти
2018-10-16 19:21:56
3
Інші вірші поета
Останній день! Дах НІКОЛИ! Наші думки
Інші поети
Veronika
@vera_syvorova
Діана
@RusalDi
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12547
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2939