Так, це був дикий й злющий койот. Він ричав на мене, й вискалив зуби. Я, повільним рухом почав відходити назад, стараючись не дивитись йому прямо в очі. Він почав йти на мене. Моє серце бриніло як церковний дзвін, а ноги тремтіли і були сповнені енергії бігти. Я почав тікати від нього. Він побіг за мною. Я біг швидше койота, напевно це від страху. Я забіг в ліс. І ще далі тікав від нього, але він не відставав. Дивно, якщо койот нападає, тим паче ще на людину, то він голодний, але цей гнавсь за мною наче 3 дні нічого не їв. І головне питання бриніло в голові: "звідки в нього тоді сили бігти?". Я тікав і вже здається відірвавсь від нього, але не побачивши маленьку канаву, перечипивсь й впав... Койот вже був майже біля мене, на моє щастя я здогадавсь попри страх взяти палку біля себе, яких в лісі було безліч, й встромити йому в пащу. Він гриз її, хотів витягнути  пащу з неї. Його слина капала на мене, і поки я бив його рукою по голові, він роздирав мене своїми пазурями. Ми боролися не на життя а на смерть. Але він перемагав, оскільки я був вже майже без сил. Він мало не вчепивсь в мою шию іклами, як я почув постріл. Койот впав замертво. Напевне стріляли дроб'ю з рушниці, бо здається постріл зачепив й мене. Я ледве піднявсь, спираючись на ту ж палку. Попереду мене стояв якийся чоловік з рушницею. Його одяг був пошарпаний, а на лиці була густа борода. Він поглянув мені в очі. Стійте но, це ж...... Я втратив свідомість... Коли я прокинувсь я був в якомусь будинку, в якому жевріли вогники від вогню в каміні. Я лежав перев'язаний. І як я не бажав і старавсь піднятись - в мене не виходило. Повернувши голову набік я побачив його, він сидів в кріслі й дрімав. Біля себе на стільчику побачив миску з якимось супом. Я зміг легко дотягнутись до неї рукою. Надпивши супу, я заснув... Прокинувсь я від якогось шороху. Розплющивши очі я побачив як цей чоловік листає газету. Він побачив що я прокинувсь.
- Ооо *кхе-кхе*, прокинувсь, довго ж ти спав, майже 2 дні. -Він говорив змученим голосом. Придивившись до нього я згадав, мені здалось що це був той самий дивний чоловік що колись давно заходив в крамницю попросити хліба, й лишив золото. Але ні, це був не він. З вигляду це був середнього зросту чоловік, десь 4 з половиною футів. Його волосся й густа борода були сиві, а лице вкрите зморшками й шрамом на щоці. Був вдягнений в звичайний хатній одяг: сорочка, джинси й капці. Я почав роздивлятись будинок, з виду це був старенький й невеличкий будинок з дерева. Під стіною стояв камін в якому горіли дрова. Будинок здавсь мені дуже затишним. Роздивляючись стіни я побачив одну стіну яка вирізнялась з усіх - опудала. Тут був: стерв'ятник, койот, навіть різні великі ящірки. Старий перервав мої розгляди
- Вибач, я не представивсь. Я Джордж Хейлер, місцевий мисливець. А ти хто такий є? І як це ти так зумів розізлити койота, що той гнавсь за тобою?
-Я прийшов з Бернії, тут неподалік містечко, 6-7 годин ходьби від копалень. Я жив з Мамою і ми вже не могли сплачувати податки за наш готель і крамничку, тож я пішов до копалень щоб добути хоч трохи золота. Звідки не візьмись з'явивсь цей койот й напав на мене... Пам'ятаю як біг... Боротьбу... Й здається постріл... Більше нічого не пам'ятаю.
-Ясно - промовив старий - Розповім тобі що сталось. Два дні тому я вийшов в ліс на полювання, я бродив 2-3 години, нічого так й не вполювавши я вже й хотів повертатись додому, але почув шум й гамір. Прибігши, я побачив як ти борешся з койотом. Я зарядив рушницю й ледь встиг вистрілити до того, як він майже не перегриз тобі горло. Я й тебе трохи зачепив. Вбивши койота, я побачив що ти піднявсь. Ти стікав кров'ю. Дивно що з такими ранами ти взагалі зміг підвестися. Я підійшов до тебе і ти втратив свідомість... Довелось майже 2 години тягнути тебе до себе до додому. Ось як ти тут опинивсь. - Тепер мені все стало зрозуміло, як я тут опинивсь.
-Дякую що врятували мене Сер - мовив я старому - Якби не Ви, я б  мабуть лежав мертвим в тому лісі, і мене б догризав койот.
-Та не варте синку, не дякуй. Я зробив що мусив. А тепер попий ще супу й лягай спати, тобі слід відпочити.
- Зробивши що сказав Джордж я ліг спати... Продовження в П'ятій частині.