• Так, я чув глухі постріли десь здалеку. Відштовхнувши труп від себе і надягнувши на себе свій рюкзак, який лежав від мене неподалік в сіні, почав оглядати табір. Повсюди трупи мешканців табору, стіни старих бунинків залиті кров'ю, жахливий смород і мухи не давали нормально тут перебувати. Раптом я побачив труп якогось чужинця, він був одягнений як звичайний ковбой але на його лиці була пов'язка з намальованим червоним хрестом. Дивно, хто це? Можливо нападник або просто випадково потрапивший в стрілянину? - незнаю. Обшукавши все, я не знайшов Генрі, він наче крізь землю проваливсь. Раптом в мою голову нахлинула ідея -

ігти на звуки пострілів, можливо Генрі ще живий! Діставши і перезарядивши револьвер, що мені дав напередодні Генрі, я почав бігти до джерела звуків. Пробігши десь 50 ярдів, перед моїми очами повстала картина - стареньке ранчо, вже напевно давно закинуте, якась группа чоловіків з рушницями і пістолетами, вони стріляли в будинок біля ранчо. З будинка було чути уривчасті крики:"Та я вас..!", "Ваші кишки я повіш...!", "Ви мене точ... не вб'єте паск...!". Це був голос Генрі, це точно був він! Мені треба якось його врятувати, їх так багато, курва! Довелось підповзати по кущах до старенького будинку. Зайшовши до будинку ззаду, я побачив щілину між гнилими дошками. Пробивши їх ногою, почав заповзати в середину. Було досить таки темно, вікна всі були забиті дошками, світло в будинок вривалось тільки через діру яку я пробив, через щілини між дошками і через дірки від куль. Проповзучи далі я побачив Генрі.
-Генрі! Це я, не стріляй! - було видно що Генрі жахнувсь але стріляти не став.
-О, це ти, все ж таки вижив. Як бачиш тут не солодко, мен...- раптом по будинку почали стріляти.

• -Пригнись, швидко! Бачиш он там - вказав мені Генрі на щіль між дошками. Я зазирнув в неї. Зблизька я зміг побачити їх. Звичайні ковбої але з масками на лиці з малюнком червоного хреста, стало зрозуміло ким був той труп в таборі. - Там группа з 4-х бандитів біля паркану. А ось там на пагорбі хлопець з гвинтівкою, він їх прикриває. Так от, куль в мене вже майже не лишилось, тому якщо хочеш вижити

слухай що я буду зараз казати. Твоє завдання буде, підлізти до того хлопця на пагорбі і зняти його. А потім вже з двох сторін думаю розберемось з іншими. Тому давай, не помри там! - Проповзши до діри яку я пробив раніше, виліз з будинку. Повзучи через чагарники, якими заросло ранчо, і ховаючись між парканами, все ж таки зміг дібратись до стрільця на пагорбі. Стріляти я не став бо привернув би увагу інших, кинув йому на голову камінь. Взявши його рушницю вистрілив 2 рази в двері для сигналу, як наказав мені Генрі. Генрі почав стріляти в двері з середини з криками "Чуєте! Вам гаплик собаки!". Це був знак, перезарядивши рушницю я почав стріли в групу з 4-х бандитів, стрілець з мене був не дуже, оскільки рушницю в руках я тримав всього два рази за життя. Але їхню увагу я привернув. Поки вони відволіклись на мене,  Генрі їх перестріляв. Раптом я віддчув удар по голові, розум затьмаривсь, в очах потемніло, ноги підкосились і я впав на землю... Продовження в дев'ятій частині.