Прокинувсь я від стуку , хтось дуже гучно стукав в двері, так наче хотів їх розтрощити.
- Відкривай старий!! Або ти нам віддаси борг, або ми його заберемо самі! - крикнув голос з-за дверей. Я вже міг піднятись після довгого сну, що я і зробив. Поглянувши в крісло я побачив блідого старого. Я приклав пальці до сонної артерії на його шиї - пульсу не було. Старий помер...
-Або ти відкриваєш, або я почну стріляти!! - Я знав що справи кепські, я швидко одягнувсь й потягнувся за своїм рюкзаком. Тільки-но я його взяв, як почув постріли в двері. Хвилини дві я думав як вибратись з дому. Точно! Вікно! Як тільки вистрибнувши з вікна - двері вибили. Вони оглядали дім.
- Старий мертвий... - промовив чоловік років 35-ти в звичайному міському одязі - Стійте-но, вікно відчинене, хтось тікає в сторону копалень! За ним, в нього наші гроші! - Я побачив що за мною погоння, я біг як міг, але рани не давали можливості сильно відірватись. В мене стріляли, і напевно з револьверів. Бо я чітко чув звук револьверного барабану, коли вони їх перезаряджали. Біг я не обертаючись назад. Вони мене наздоганяли. Я відчув різку біль в плечі. Мене навскрізь прошила куля...
Так, вони вцілили мені в плече. Я сіпнувсь від болю і ледь не закричав. Якби вони вцілили мені трішки нище, то я б був не живець. Я біг вже як міг, стікаючи кров'ю. Біг - нічого не бачучи перед собою. Прикривши рану рукою, щоб кров не так сильно виривалась з неї, продовжував бігти перечіпаючись через різні коріння і палки. Я вже думав ось він, мій час прийшов, тут я й згину. Біжучи, я проваливсь в якусь глибоку яму. Вони підбігли до ями:
- Він впав в якусь берлогу.
-Поліземо за ним? - мовив другий
-Та ні, а якщо там ще живе ведмідь, вам життя зайве? - відповів перший - Гаразд пішли обшукаємо будинок старого. Може там ще є гроші... - я лежав майже без свідомості. Я не міг піднятися бо був знесилений. Біля мене ріс якийся кущ. Вирвавши декілька листків я притис їх до рани... Це все що я пам'ятаю з того моменту. Прокинувсь я від якогось шороху. Розплющивши очі я побачив біля свого рюкзака, який злетів з мене коли я падав, бурундука. Це був звичайний борондук. Він нишпоривсь біля мого рюкзака з надією дістати їжу. Мабуть від падіння, консерви що були в ньому протекли і він прибіг на запах. Побачивши що я ворушусь, він боязко глянув на мене і втік. Я підвівся оглянути свою рану. Вона ще досі боліла, але вже здається не так сильно кровоточила. Незнаю як я тоді не помер від втрати крові. Лише дивом мені вдалось вижити. Мене сильно дошкуляв голод. Довелось з'їсти останю консерву яка в мене лишилась. Коли скінчилась моя трапеза, я почав думати як вилізти з цієї ями. Викарабкатись я не міг, бо фактично не міг поворухнути лівою рукою, через поранене плече. Просидівши близько 2-х годин в роздумах, я згадав що в мене є мотузка. Зав'язавши її в петлю як лассо, я почав кидати її вгору. Біля ями росло дерево і його коріння звисали над цією ямою. Десь провівши 3-4 години в спробах зачепитись за одне зі звисаючих корінь, мені все ж таки пощастило зачепитись. Обв'язавши другий кінець мотузку на тулубі, я почав карабкатись вгору. За всі свої спроби підйому вгору, падав я два рази, але я не покидав надію на те що вилізу з цієї ями. Десь вже під вечір я все ж таки виліз з неї.
Оглянувшись навколо, я зрозумів що я в лісі. Забравши мотузку, я побрів в пошуках води в їжі. Йшов я недовго. Вже через недовгий шлях, я почув звук дзюркотіння води. Це був струмок. Напившись і вмившись, я почав промивати рану, це був нестерпний біль, я мало не кричав від болю. Довелось порвати свою сорочку щоб перев'язати плече. Промивши і перев'язавши рану я згадав що це все ж таки ліс. І якщо мене ледь не з'їв койот, то і в лісі знайдеться хтось хто з радістю захоче мною поласувати. І найкраще що мені спало на думку це розпалити вогонь. Можливо хижаки злякаються його і не нападуть на мене коли я спатиму. Зібравши різні палки та листя, діставши з рюкзака сірники, я розпалив вогонь. Кинувши декілька гіляк які я знайшов неподалік і поклавши рюкзак як подушку, я ліг спати. Заснув я моментально... Продовження в Шостій частині.