Людина
Владислава Тріус
Я просто людина, я дихаю куцо й невпевнено – Легені ж мені забиває від вітру і дум Я просто людина, шукаю якогось берега Я падаю, повзаю, плачу, підводжусь і йду. Пристати б мені кудись, до якоїсь пристані Де б’ється об скелі моря завбачлива тінь І знати, що можу ось тут сповідатися відстані Між вічністю серць і хиткими кордонами тіл. Прибитись мені б, приліпитись, пристати, прибути Знайтися б нарешті, осісти, і бачить, і чуть. Я просто людина, я звично гублюся на пристанях. Послухай же сповідь чи просто поруч побудь. 07.09.2024
2024-09-07 18:57:07
0
0
Інші вірші поета
Сварка Твої "Мурки" Вона складала білизну й ламала всі мости... Ніч і вереда
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12327
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1825