Українська ніч

Владислава Тріус

Світить, світить місяченько, І зорі палають – Все, що видно за віконцем, Тим, що очі мають. Світить, світить місяченько В хаті ж – ані свічки Заливає місяць небо, І поля, і річку. Світить, світить місяченько, Та гримлять гармати, Всіх дітей збира до купи Налякана мати Світить, світить місяченько Тихо опівночі, Бабця молить за онуків І втирає очі Світить, світить місяченько Там, коло порога Наостанок всілись батько – Завтра вже дорога. Світить, світить місяченько І немає краю, Тільки зорі і гармати Розбрелись по гаю. Світить, світить місяченько Залива долину Сестри тихо, а співають Пісню про калину. Світить, світить місяченько Покрива стодолю А брати вбираються Виборювать волю. Світить, світить місяченько, Соловей німує А кохана у дорогу Любчика цілує. Світить, світить місяченько Не чути і вітру Тільки місяць і гармати Забили макітру Світить, світить місяченько І не замовкає Своїм сяйвом Україну Міцно обіймає Світить, світить місяченько Що йому ті кулі Він дітей вкладає спати: «Налетіли гулі…» Світить, світить місяченько Що йому гармати Він злостиву темряву Шарпає на шмати. Світить, світить місяченько Вперто серед степу Замість шаблі йому світло А за шолом – небо Світить, світить місяченько Колиха родину Забавля через віконце Злякану дитину. Світить, світить місяченько Прямо перед хати – Дозволя коханого З бою виглядати. Світить, світить місяченько Кожного вартує Навіть того соловейка Що всю ніч німує. Світить, світить місяченько Хоч ревуть гармати, А за правду навіть місяць Буде воювати!

2022-10-09 15:52:02

7

0

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3872

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12043