Українська ніч
Світить, світить місяченько, І зорі палають – Все, що видно за віконцем, Тим, що очі мають. Світить, світить місяченько В хаті ж – ані свічки Заливає місяць небо, І поля, і річку. Світить, світить місяченько, Та гримлять гармати, Всіх дітей збира до купи Налякана мати Світить, світить місяченько Тихо опівночі, Бабця молить за онуків І втирає очі Світить, світить місяченько Там, коло порога Наостанок всілись батько – Завтра вже дорога. Світить, світить місяченько І немає краю, Тільки зорі і гармати Розбрелись по гаю. Світить, світить місяченько Залива долину Сестри тихо, а співають Пісню про калину. Світить, світить місяченько Покрива стодолю А брати вбираються Виборювать волю. Світить, світить місяченько, Соловей німує А кохана у дорогу Любчика цілує. Світить, світить місяченько Не чути і вітру Тільки місяць і гармати Забили макітру Світить, світить місяченько І не замовкає Своїм сяйвом Україну Міцно обіймає Світить, світить місяченько Що йому ті кулі Він дітей вкладає спати: «Налетіли гулі…» Світить, світить місяченько Що йому гармати Він злостиву темряву Шарпає на шмати. Світить, світить місяченько Вперто серед степу Замість шаблі йому світло А за шолом – небо Світить, світить місяченько Колиха родину Забавля через віконце Злякану дитину. Світить, світить місяченько Прямо перед хати – Дозволя коханого З бою виглядати. Світить, світить місяченько Кожного вартує Навіть того соловейка Що всю ніч німує. Світить, світить місяченько Хоч ревуть гармати, А за правду навіть місяць Буде воювати!
2022-10-09 15:52:02
7
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4099
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5054