Вона всього лиш на 16 років мене старше...
Вона всього лиш на 16 років мене старше, За інакших обставин ми б навіть могли б зустрічатися. Я б читав їй безмежно поетичні рядки, Вона б дивилася просто в вічі мені, І потім сміялася б, а потім мовчала... А потім стиралися б всі рамки в нічній пітьмі; І вона б зі мною тихенько блукала нічними бульварами, як тихенько поряд мене після тих прогулянок і засинала, віддаючи своє кохання навіть увісні. Говорила б, плакала б, ридала— Якби я був старше, я б її напевно зрозумів. Але, якби там не було, не хотів би розуміти нічого. Я б дарував би їй ромашки, що зібрав ранком, поки та спала, в степу; Дивувався б— відки в її брунетнім волоссі відтінки такого сонячного золотого. Її б я мав таку одну, і вона б лишалась зі мною не на одну добу, а завжди б лишалась зі мною... Навіть коли б вона йшла під ранок додому, а я добивав цигарку свою, вона б всеодно була б під моєї шкіри ковдрою, Я б був би під її, куди б не летів, крилом. І вона голубила б мене ніби сестра і мати, І очі мала б материнські такі. І вміла б краще всіх вона кохати, І цілувала, як ніхто, на цій землі. Тому якби я не став її хлопцем, то певно був їй за сина, або за брата, І смерть нам була б зготована в чаші одній. І випили б її ми теж одночасно, Бо я б не пережив горя такої втрати, Бо, якби там було,лише для неї я би жив.
2022-01-05 20:41:00
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ribalko Z
Пардоньте, що це значить?
Відповісти
2022-01-06 12:51:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2618
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1887