Про муз, і Аполона
"Поетам всіх віків потрібна була муза, А жінці хто потрібен, коли вона поет?" Л.Костенко Якщо до поета приходить муза, То до жінки сходить сам Аполон; Та не в кожного ж є своя муза, І не в кожної є свій Аполон. Не дарма сказати, що поет Спорить з богом. І тому Суто жанр муз— сонет, А вірш гарненькому богу даний ось тому. Ми в суперечку з богом входим, Ми боремось з божеськими путами; Жінка оспорює волю, сперечаючись з соціумом; Та так не повинно бути.... Воля дана нам усім, Тільки б хто ж розповів нам, як з нею бути... Суперечка з богом; свобода від його пут, Гасла лунають гчніш— а музу нема в що навіть взути. Нема в що взути, в що одягнуть— Не треба їм взуття, чи шовковий одяг, чи якихось дорогих прикрас; Музам потрібне чуття— Трошки ніжності, обіймів і дотику; Загалом— всього зовсім трохи— турботи і ласк.
2022-02-03 22:09:44
0
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4740
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5692