Про муз, і Аполона
"Поетам всіх віків потрібна була муза, А жінці хто потрібен, коли вона поет?" Л.Костенко Якщо до поета приходить муза, То до жінки сходить сам Аполон; Та не в кожного ж є своя муза, І не в кожної є свій Аполон. Не дарма сказати, що поет Спорить з богом. І тому Суто жанр муз— сонет, А вірш гарненькому богу даний ось тому. Ми в суперечку з богом входим, Ми боремось з божеськими путами; Жінка оспорює волю, сперечаючись з соціумом; Та так не повинно бути.... Воля дана нам усім, Тільки б хто ж розповів нам, як з нею бути... Суперечка з богом; свобода від його пут, Гасла лунають гчніш— а музу нема в що навіть взути. Нема в що взути, в що одягнуть— Не треба їм взуття, чи шовковий одяг, чи якихось дорогих прикрас; Музам потрібне чуття— Трошки ніжності, обіймів і дотику; Загалом— всього зовсім трохи— турботи і ласк.
2022-02-03 22:09:44
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3940
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4877