АДДИКЦИЯ
Я б на скрижалях каменных высек Истину – твёрдую, словно заповедь: «Всякий из нас от чего-то зависим!», - Без исключения. Каждый. Правда ведь? Кто-то ширяется. Нюхает кто-то. Другие на кофе сидят или чае. Есть и такие, чей идол – работа. Иной в соцсетях себе рейтинг качает. Эти болезни нашего века Преодолимы, коль взяться серьёзно. Только зависимость от человека Неизлечима медикаментозно. Я без тебя плохо сплю и худею. Есть все симптомы: апатия, ломка. Ты - как навязчивая идея, Моя нерешённая головоломка.
2023-02-02 06:11:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4799
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2580