PAEÓNIA
В июне кажется, что мир вечен. Закат в туманном полусне розоватом. И этот дерзкий, молодой вечер Твоим любимым опьянен ароматом. Пионы! Значит, впереди лето. Дням прибавляться, бронзоветь коже. В тебе вмещалось тыща солнц света, Ты их любила, значит, в них тоже. Их лепестки соткали феи из шёлка. Ну помнишь? Феи! Из волшебного леса. Судьба сшивала нас, как будто иголка. Жаль, недописанной останется пьеса. В густых блуждаю сумерках сонных, И звёзды как монетки считаю. Собрал десяток я букетов пионных. Сижу, и молча по реке их пускаю.
2023-02-05 09:22:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5700
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2673